Правила форума


Литературный клуб создан для пишущих авторские стихи и прозу, а также для тех, кто просто любит читать.
Наш литературный раздел дает возможность опубликовать любые творческие произведения: эссе, небольшие рассказы, стихи, смешные пародии и так далее. У нас можно поделитесься интересными находками из сети: современной поэзией или прозой, серьезными или смешными стихами, и конечно, Вашими любимыми детскими))) Но при ОБЯЗАТЕЛЬНОМ соблюдении авторских прав. Без указания имени автора публиковать чужие произведения нельзя.
Мы планируем Литературные конкурсы и поэтические турниры, анализ произведений и легкое общение. Хотелось бы создать вместе дружескую, неформальную атмосферу клуба, где было принято говорить правду, где хвалят только заслуженно и без утайки укажут на недостатки и недочеты ваших стихов или прозы, где с юмором и без обид воспринимают критику.
Если вы испытываете желание учиться, готовы к объективной оценке своих произведений, любите как серьезную поэзию и прозу, так и шутки, значит, Добро пожаловать в наш клуб!



Ответить на тему  [ Сообщений: 23 ]  На страницу Пред.  1, 2, 3
Мне нравится украинская поэзия.... 
Автор Сообщение
Литератор года
Аватара пользователя

Зарегистрирован: Пт фев 27, 2009 10:19
Сообщения: 10860
Откуда: Донецк Грабари
Пол: Женский
Благодарил (а): 1406 раз.
Поблагодарили: 7573 раз.
Возраст: 37
Медали: 12
Кроха на кухне (1) Литератор (1) Домовладелец (1) Знаменитость форума (1) Серебряная медаль (1) Бронзовая медаль (1)
Форумчанин года (5) За мудрые советы (1)
Блог: Просмотр блога (7)
Сообщение Re: Мне нравится украинская поэзия....
Василь Симоненко.
Уривки з "Кирпатий барометр"

Він казав: "Скона твій спокій на моїх ножах,
Я — на місці, я — стоокий, я — всесвітній жах.

Дам тобі великі очі і великі вуха,
Страх до смерті залоскоче силу твого духа.

Гей, виходьте, мої слуги, мої вірні діти,
Мою владу, мою силу дурню покажіте!"

Вибігали із туману з галасом і гиком
Довгорукі, волохаті, обплетені ликом.

Вузьколобі й куцоногі, з іклами-зубами,
Заходились вибивати тропака ногами.

Танець пітекантропів

Ми не брешем, не лукавим —
Що подужаєм, берем!
Ми сьогодні світом правим,
Все жерем,
Жерем,
Жерем!
Тільки ми од страху вільні,
Ми — сини Європи!
Ми — могутні,
Ми — всесильні,
Ми — пітекантропи!
Нам живеться ласо й любо,
А на совість ми плюєм —
Що потрапило на зуби,
Те жуем,
Жуем,
Жуем!

Тільки ми від глузду вільні,
Ми — сини Європи!
Ми — могутні,
Ми — всесильні,
Ми — пітекантропи!



Монолог маленького привида

Я — твій ровесник. Доля моя куца,
Печаль моя не відає кінця —
Старих світил чіткі орбіти рвуться,
І гаснуть ненароджені серця.

Я — твій ровесник. Плоть моя убита,
Із ребер в мене виросли дуби.
Моє життя потрощене, мов жито,
Ціпами божевілля і злоби.

Коли я біг розхристаний на луку,
Де обрій так прозоро глибенів,
Чужий солдат схопив мене за руку
І до людей у білому одвів.

І я дививсь на них незрозуміло,
В зіницях метушилися зірки,
І кров моя червоно цебеніла
У банку із рожевої руки.

І чорна ніч звелась в очах у мене,
І сон легкий навік мене зборов…
Моїм убивцям у голодні вени
Влили мою дитинно чисту кров.

Я — твій ровесник, пролісок надії,
Розтоптаний жорстокістю нікчем,
Я — син краси і голубої мрії,
Я — автор ненаписаних поем.

Я — твоя мука і твоє сумління,
Мені кати не обрубали крил:
Із ран моїх бере твоє коріння
Для боротьби і ненависті сил.

Немає в мене страху за плечима —
Я розірвав його одвічний гніт.
Великими блакитними очима
Дивлюся я докірливо на світ.

Іди і спопеляй байдужі душі,
І сліпоту, й холопство прокляни,
Щоб не зійшлись, в кривавицю заюшені,
Народів обікрадених сини.

Я — твій ровесник. Доля моя куца,
Печаль моя не відає кінця.
Я кличу вас у відчаї не гнуться,
А вибухати, як нові сонця!

_________________
Изображение
А на земле любовь, а над землею - небо


Пт май 08, 2015 21:10
       
Профиль My Фотогалерея

За это сообщение автора Рони поблагодарил: oxsaniya
Супер Эксперт

Зарегистрирован: Пн июл 26, 2010 10:59
Сообщения: 642
Пол: Женский
Благодарил (а): 562 раз.
Поблагодарили: 142 раз.
Возраст: 38
Сообщение Re: Мне нравится украинская поэзия....
Сергій Жадан

- Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?
- Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.

Наше місто було з каменю та заліза.
У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.
У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.
Тепер навіть у наших снах пахне горілим.

Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні.
Їхні пальці вночі торкались безодні.
Джерела в місті були глибокі, наче жили.
Церкви були просторі. Ми їх самі спалили.

Найкраще про нас розкажуть могильні плити.
Можеш із нами просто поговорити?
Даруй нам свою любов, стискай лещата.
Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати.

Розкажи нам, навіщо спалили наше місто.
Скажи хоча б, що зробили це не навмисно.
Скажи, принаймні, що буде покарано винних.
Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в новинах.

- Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата.
Звісно, всіх винних чекає гідна розплата.
І невинних вона, до речі, теж чекає потому.
Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому.

Чому саме ви потрапили до темних потоків?
Потрібно було уважніше читати книги пророків.
Потрібно було оминати пекельні діри.
Для мирянина головне – не бачити в дії символи віри.

Пам’ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння,
Про птахів, які падають на міста, мов каміння?
Ось саме тоді й починаються, власне, втрати.
В кінці – там взагалі погано, не буду навіть розповідати.

Яка між нами різниця? Як між приголосними й голосними.
Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними.
Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати.
Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого сказати.

Я не знаю нічого про неминучість спокути.
Я не знаю де вам жити і як вам бути.
Я говорю про те, що кожному з нас властиво.
Якби ви знали, як нам усім не пощастило.

_________________
Навіть на останнім рубежі
Промінь віри в нас ще не погас,
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.


Сб май 09, 2015 19:04
       
Профиль

За это сообщение автора Manyuta поблагодарили - 2: *И®@*, omala
Новичок
Аватара пользователя

Зарегистрирован: Пн апр 17, 2017 18:46
Сообщения: 17
Пол: Не указан
Благодарил (а): 1 раз.
Поблагодарили: 0 раз.
Возраст: 32
Имя: Екатерина
Сообщение Re: Мне нравится украинская поэзия....
Я дуже тяжко Вами відболіла

Я дуже тяжко Вами відболіла.

Це все було як марення, як сон.

Любов підкралась тихо, як Даліла,

А розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень.

На білих вікнах змерзли вітражі.

І як ми будем, як тепер ми будем?!

Такі вже рідні, і такі чужі.

Ця казка днів – вона була недовгою.

Цей світлий сон – пішов без вороття.

Це тихе сяйво над моєю долею! –

Воно лишилось на усе життя.


Вс июл 30, 2017 21:48
       
Профиль
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Ответить на тему   [ Сообщений: 23 ]  На страницу Пред.  1, 2, 3


Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  


Использование любых материалов форума без ссылки на первоисточник kroha.dn.ua ЗАПРЕЩЕНО
Powered by phpBB © phpBB Group.
© 2006 - 2009 kroha.dn.ua