Логин
Пароль
   

Опрос

1 сентября для Вас:


    

Форум
Место для общения!
Гид по форуму
Помогает не заблудиться!
Клуб путешественников
Для детей и их родителей -
познаем новое вместе!

Консультации

Артеменко Елена Анатольевна, ЛОР
Задать вопрос

Павленко Алексей Владимирович, Ортопед-травматолог
Задать вопрос

Порпленко Андрей Владимирович, Дерматолог
Задать вопрос

Календарь беременности

Введите первый день последних месячных, чтобы рассчитать дату родов


  Рассчитать

Рассказы о родах


Як народились дві мої зіроньки

 

Ну, добре, не так вже й давно і не так вже й далеко звідси ми познайомились з моїм майбутнім чоловіком. З моїм великим Маленьким Принцем у зеленому плащі, а я тоді доречно була Рудим Лисом, чи то пак – Лискою (бо мене невдало пофарбували… ай, кого колись це обтяжувало?). Потім були якісь ще люди навкруг нас, а коли все стихло нарешті – залишились лишень зорі, шепіт лісу і довга-довга бесіда, під час якої він нехарактерно для себе багато говорив, а я нехарактерно і захоплено – мовчала.
«Зряче лише серце. Найголовнішого очима не побачиш». Як завжди, ваша правда, майоре Антуан.
 
Правду кажучи, коли я була молодша (і кращої якості), я завжди хотіла мати дитинку. А ліпше – двох. А ще на ліпше я не розраховувала, бо добре вчила біологію і знала про відсотки вірогідності резус-конфлікту. Про імуноглобулін не вчила: не було такої інформації у доступному мені просторі.
А от заміж мені не хотілось. Що в тому заміжжі я не бачила? Кухонного шовінізму за правилом «трьох К»? Передсмертні корчі романтики? О боже, це ж треба буде жити з чужою людиною не один рік, підлаштовуватись, мудрувати, маневрувати… Зараз мені з тих моїх роздумів дуже смішно, а тоді я вважала себе великою розумакою.
На щастя, я була достатньо кмітливою, щоб не поділитись усім тим з моїм Принцем, який одного дня перетворився на Батька Моєї Дитини*, а потім став Моєю Другою Половинкою. Мушу зазначити, що справді Половинками ми стали не в день, коли смішна тітонька в ЗАГСі питала нас, чи ми згодні ними стати (а я ще відповіла «Ну… нехай!»), і звісно ж не в день знайомства, коли ми затуркано пробігали одне одного, посилаючи випадкові усмішки. Насправді ми ними стали, коли народилась наша старша донечка.
 
--------------------------------------------------------------------------------------------
* Дітки! Якщо хтось запевняє, що календарний метод попередження вагітності – надійний, чхніть йому в мурло! Або (якщо вартує того) не чхайте, але одразу записуйте в потенційні батьки ;)
---------------------------------------------------------------------------------------------
 
Настуся.
Я, взагалі, тоді чекала на хлопчика. Енергія з мене лилася на всі боки і захльостувала оточуючих, я була смілива, як левиця, неввічливо гиркалась з бюрократами, командувала телепнями-сокомандниками, дряпалась по горах і невтомно, багато ходила, бігала, стрибала і танцювала. Все це я пояснювала тим, що так на мене діє тестостерон, бо у животику в мене зріє малий Яся. І коли лікар на другому УЗД повідомив, що буде дівчинка, я навіть трошки розгубилась. А Андрій зрадів. Сказав:
– От і добре, а то я вже всю голову зламав: що ми будемо з армією робити?
Ясочкою майбутнє сонечко мені назвати не дозволили. Майбутній Тато безапеляційно заявив, що буде Анастасія або Анастасія. Я побурчала трохи, бо дуже мені не хотілось називати дитинку найпопулярнішим ім’ям 2006 року, але потім звикла. Бо у довгого імені є величезна перевага перед коротким – з нього можна придумати безліч коротких і лагідних імен. Юлія – то лише Юля і Юся. Анастасія ж – і Настя, і Тася, і Аня, і Стася, і Туся… Я напридумувала лагідних імен на цілий загін дітей, диво, що в мене народилась одна Настуся.
Вагітність протікала досить легко, я її майже не відчувала. Ну, нудить вранці і від різких запахів – а кого не знудить влітку у переповненій маршрутці? Ну, іноді голова паморочиться – ой, налякали гіпотоника зі стажем. Ну, задишка – а чого дарма гасати, почекати не можеш? Мені більше дошкуляли лікарі зі своїми аналізами: ходи до них, майся в чергах, відповідай на дурні питання, потім ще й синці від уколів маскуй… Набридли!
Зате малеча ворушилась і росла під серцем, і від того було тепло-тепло, немовби крихітний вогник запалили всередині мене. Я їй тихенько співала колискові, а ще гладила і підставляла долоню під її тупцювання. А потім вона стала більша і сміливіша і ще й тата буцала, а ми гадали, що то – попа? Голова? І вмовляли її повернутись і лежати правильно.
Але капосна попа так не схотіла, як ми прохали. Довго лежала ніжками вниз, потім після довгих моїх вмовлянь – перевернулась донизу маківкою, а потім, коли мама забігалась зовсім, готуючи ювілей свекру, взяла і знов розвернулась ногами. Так і народжувалась.
Народжувалась вона теж капосно. Тоді в її мами якраз видався може найкращий тиждень за всю вагітність, бо була тепла, м’яка осінь, пречудова погода, багато золотого листя навкруги, яким можна було неспішно шурхати, чисте високе небо, лагідне сонечко і дорогі свекруха зі свекром поїхали відпочивати аж у Крим, тож я була сама самісінька і повна господарка в хаті, готувала, що хотіла, а не те, «що всі будуть їсти», прибирала, коли був гарний настрій, і співала у душі. Тоді в п’ятницю я приготувала величезну каструлю смачнючого плову, ми сіли зручненько з тарілками перед монітором і дивились антологію фільмів Курасави. Десь опівночі, коли демон зовсім сховався на воротах Расьомону, я втомлено позіхнула, і ми пішли спати. І посуд не помили, бо назавтра ж вихідний…
Через півтори години я прокинулась від того, що піді мною якось мокро. Навіть встигла жахнутись, що описялась, коли друга хвиля вилилась з мене, розтеклась по дивану і позбавила тих ілюзій. Я почала будити чоловіка.
– Вставай! – сказала. – Я народжую.
– Впевнена? – крізь сон перепитав він.
– Ще б пак! Води відійшли!
Він щось мугикнув і замовк. Мовчав, як мені здалось, аж занадто довго, тому я почала торсати його знов. 
– Я не сплю, – ображено заперечив він. – Я думаю!
О боже, та про що там думати! Сумки вже давно зібрані, телефони заряджені, викликати швидку – і вперед! За щастям!
Сидячи в швидкій я набрала смс мамусі. «Я тут вирішила народити, потримай кулачки?». 
Через пару хвилин (о третій годині ночі!) мені прийшла відповідь: «Тримаю! Щасти!» Мені стало трохи соромно, що я розбудила її посеред ночі і не змогла дочекатись ранку.
Але що поробиш? Мене переповнювало невимовне відчуття надзвичайності того, що відбувалось. Мені здавалось, що я білий карлик, який от-от вибухне і перетвориться на наднову. Я їхала народжувати своє сонечко, свій маленький скарб. О яке то було чудове відчуття!
Воно трохи згасло, доки мене оформлювали у третій пологовий, оглядали, сварили, що не сказала, що води в пузі ще залишились (ніби в мене там бульбашка рівня є), жахались, що нащупали рот («То не рот! То п’яти, вона ногами лежить!»), раділи, що п’яти, позіхали, що підняла серед ночі. Я ходила по родзалі і мугикала пісень. Андрій досипав, сидячи на стільці. Я висіла на канатах і шведській стінці. Андрій спав. Я хотіла пострибати на м’ячику, але він виявився дірявим і не стрибав. Чергова акушерка наполягала, щоб я поспала теж, але я не могла. Забагато адреналіну, забагато емоцій, спина ниє – як тут влежати та ще й заснути?!
О восьмій добра нянечка заглянула до зали і запропонувала мені манної каші. А я її з садочка терпіти не можу, тому сумно запитала, чи нема чогось кращого? Просто чайку? Чайок був солодким, несмачним, його я віддала коханому. Чергова лікарка радісно повідомила, як добре, що я не народила у її зміну, побажала удачі і зникла. Тоді в палату привезли одоробло, яке називалось пологовим кріслом.
Брехня! Отой нащадок диби не мав з кріслом нічого спільного, я вам точно кажу!
Мені поставили капельницю, щоб я вже точно не бігала по залі, потім загнали на одоробло і повідомили, що раз ми не домовлялись заздалегідь, пологи буде приймати Ігор Миколайович Логунов і що він гарний лікар, який точно знає, що робити з нашим ножним передлежанням. Андрій трохи занервував і побіг по цигарки. 
Забігаючи наперед, можу сказати, що Ігор Миколайович виявився насправді дуже гарним лікарем. Я йому дуже вдячна, бо не зважаючи ні на що, він допоміг моїй малій вередусі народитись неушкодженою.
Але до того ще було далеко. Спочатку я лежала, в мене вливали глюкозу і окситоцин, а мила дівчина-інтерн Мирослава, стояла як укопана і тримала долонею пелюшку на моїй піхві, щоб настусині ніжки не випали завчасно. Стояла досить довго, може, з півгодини, а, може, хвилин двадцять, доки Андрій не повернувся з чергового перекуру і не спитав, чи можна їй хоча б стільця підсунути? Тоді вона сіла і тримати стало полегше.
Перейми ставали все частішими. Я скімлила, що бути білим карликом – дуже-дуже важко! Ой-ой-ой, а зара’ ще важче ніж півгодинки тому! Ой, здається це буде не наднова, а ціла зоряна система! Ой, як мені погано, ой, як нудить, сонечко, потримай мене за руку, а то мені млосно, як добре, що я лежу, а то б впала… Андрій був блідий-блідий (може, від освітлення), але тримав. Нарешті я замовкла, бо повністю зосередилась на правильному диханні. Звідкілясь знову поряд з’явився Ігор Миколайович і дихав разом зі мною. А ще поряд дихали Андрій, Мирослава, анестезіолог, реаніматолог і неонатолог. 
Потім мені дозволили тужитись, ніжкам вивільнитись, і перед очима все зовсім попливло. Хтось кричав: «Давай! Давай! Давай!», ніби я бігла останній кілометр кросу. Я зчепила зуби і існувала на самих лише інстинктах. Назовні вибрався тулубчик і плечі, ще трошки й з’явилась маленька голівка. Мале моє вертляве дитинча, фіолетове і оплутане пуповиною. Всередині мене все калатало. Ну? Ну?
І тут вона заверещала. Жалібно і ображено. 
– На кого чекали? – спитала лагідно неонатолог. 
– На Настусю!
– Так і є!
Замість величезної наднової таки народилось маленьке сонечко, вагою 2750 г і 50 см росту. Їй почистили носик і ротик, пережали пуповину холодними ножицями і поклали мені на живіт. А вона одразу сама знайшла сосок, почала тягнути краплі молозива. Андрій присів коло нас навпочіпки і трохи лячно торкався маленької ручечки. І мені здалося, що я розумію геть усе на світі, що я най-най-найщасливіша людина, бо в мене є дві мої роднульки – найкращий подарунок від Бога і природи.
Запис свідчить, що 14 жовтня 2006 року о 12:15 в мене народилась дівчинка. Але ніде не записано, що тоді ж заново народилась я – як мати, Андрій – як батько і наша сім’я – тепер була вже найсправжнісінька! 
 
Я тішилася тим найсправжнісіньким щастям досить довго. Настуня вже підросла і випрохувала «сестричку, братика або хоч мишку!», а я все не вважала себе готовою до повторного досліду. І Андрій не дуже переймався тим, він «народжував» іншу дитинку – власну справу.
Але одного разу я чогось подивилась на себе в дзеркало і подумала: скільки ж відкладати, Настя вже до школи має йти, коли ж другу ростити? І навіть вмовила нашого татка – без планувань і точних розрахунків, просто відмінити всі засоби контрацепції. Один цикл пройшов, як слід, а в очікуванні на другий я вже була певна – в животику хтось є! Я кинулась до аптеки – ні, одна смужечка. Але критичні дні все не приходили, і я повторила спробу.
Є! То я просто в перший раз прийшла зарано!
Радісна я першою цю новину повідомила матусі, потім не втрималась – по секрету розповіла Настуньці, а вже ввечері дочекавшись чоловіка, ніжно нашепотіла йому на вушко, що взимку в нас хтось буде ще.
– Ну, то ми молодці? – запитав він. Я ствердно кивнула. 
 
 
Сандра.
Цього разу я вже не загадувала, хто буде. Мені було байдуже. Я потихеньку купляла біленьке, жовтеньке і зелененьке, теревенила на форумі, освічувала своїм поважним щастям офіс і носила свій непомітний під одягом пузичок як писану торбу. 
Вагітність котила мене м’якою хвилею, навіть низький тиск мені майже не дошкуляв. За весь період я додала собі 5 кг ваги, трохи посварилась зі своїми нирками і іноді дозволяла собі забагато емоцій. А так – все було добре. І вона виявилась правильнішою за Настю – одразу повернулась як слід і жодної петлі на себе не повісила.
На УЗО в другому триместрі ми сходили вдвох с Настунею. Вона просиділа всю процедуру тихо-тихо, не зводячи оченяток з монітора. Але коли ми вийшли з кабінету, я помітила, що вона якась набурмосена. 
– Ти чого? – спитала я. – Не побачила маля?
– Побачила, – похнюплено відповіла моя дитинка. – Але тільки одного!
Овва! Виявляється, через те, що ми не знали, хто там буде хлопчик чи дівчинка, і обговорювали між собою обидва варіанти, Настя вирішила, що я чекаю двійняток. Довелось пояснити, що – ні. Там хтось один, просто я ще не знаю хто. 
Нарешті УЗО в третьому триместрі спіймало нижню частинку тулубчика в кадр і пообіцяло мені дівчинку. Ура! Ім’я ми вибрали вже давно – Олександра. По-перше, це було одне з двох дівчачих імен, які подобались нашому таткові, крім Анастасії. По-друге, так звали його улюблену тітоньку (і улюблену молодшу сестричку моєї свекрухи – ото догодили їй, вона дуже тим пишається))).
Я не мала нічого проти. Олександра теж гарно дробилось на зменшувально-пестливі форми. 
На роботу я ходила аж до 36ого тижня. Припинила лишень після того, як одного вечора обробляла дані під «треники» – такої сили, що я всерйоз взялась за секундомір. Уф! Ні, фальшива тривога. Але до офісу я з понеділка не дійшла.
А з вівторка на середу мене знову почало крутити і не давати спати. Я ставила свічки – біль це не знімало. Сходила в душ. Випила трав’яного чаю. Знову взялась за секундомір.
Вранці-рано я поздоровила свекруху з днем народження і поїхала в пологовий з твердим наміром народити вже.
Але дитинка моя мала свій погляд на моїх плани. У пологовому перейми знову збились із чіткого графіка, який я вимальовувала собі в блокноті. Мене ще раз зводили на УЗО, «зкосили» строк на тиждень, безапеляційно заявили, що в мене дитина ще недоношена і з родзали відправили лежати в палату.
В палаті зі мною лежали на збереженні первістків три милі дівчини і великими очима супроводжували мої переміщення по палаті і скрегіт зубів. Перейми шли, шийка не скорочувалась, я виходила в коридор і лаялась у слухавку подрузі на того бовдура, який придумав, що другі пологи завжди швидші за перші.
Потім виявилось – факт! Швидші. Але точно вже у стадії потуг.
Опівночі 15 листопада добра медсестра спросоння вколола мені но-шпу так, що деякий час біль у сідниці навіть відволікало від болі в тазу. Я попросилась повернути мене в родзал, на незручне ліжко, аби тільки від моїх ворушінь не підкидало кожного разу моїх добросердних сусідок. Мене перевели, і там я дві годинки таки поспала.
Мене нудило і морочило, але під час чергового огляду лікарка таки здивувалась:
– О, і правда, народжуєш!
Ну слава тобі боже, Олександра зібралась на вихід!
Я накидала смс Андрусю, щоб приїздив, але здається, він мені не повірив.
Ну або й справді не встиг. Бо між тим, як я покректуючи милась у душі і філософськи розмірковувала – виверне чи не виверне, і тим як я висіла на стінці і вила – ой, мамусю, що ж так важко, пройшло менше години.
Потім мене вклали на крісло-трансформер, яке здалось мені значно зручнішим за одоробло з минулого разу. Там були ручечки! За них можна було хапатись! Правда, одна була трохи погнута кимось з попередніх породіль, але нічого, мені згодилось і так.
Присутній на пологах Ігор Віталійович Біленко запропонував поспівати під час переймів. З переляку я пригадала лишень «Буде нам з тобою що згадати» і вирішила, що то не підходяща пісня. До того ж, вити прості звуки а, о, у, иииииииииии! було значно легше і приємніше.
Добра чарівниця Тетяна Миколаївна – наша з Сандрою акушерка – командувала нами так вправно, що народилась моя зіронька швидко і майже без проблем для мамусі. Лише одна-єдина тріщинка з’явилась на старому місці і її швиденько заштопали. Саня – о, як тільки мені показали цю дівчину, як тільки я почула її незадоволений лемент, я одразу зрозуміла, що то в мене не Лесюня, а Саня! – лежала в мене на животі і задоволено грілась.
А потім всі пішли, неонатологи, у тому числі. Я здивувалась – а як же моє перше прикладання протягом півгодини після народження? Саня вже плямкала губами, я плюнула і підтягнула її до соска.
Щастя є!
Потім доїхав нарешті наш таточко і пішов шукати нас по палатах (точно не повірив в мою смс!). Його направили до родзалу, і тоді вже він побачив нас і зміг нас обережно обійняти.
Потім повернулась наша фея, і Сандру зважили. 
– Така мала і 3200? – здивувалась Тетяна Миколаївна. – Ваги брешуть? А ну принесіть інші!
Проте ваги не брехали, моя крихітка і справді стільки важила. І теж, як і Настя, була 50 см на зріст.
 
Спершу я не могла дати собі ради зі знанням, що тепер у мене дві дівчинки. Моє старше сонечко і моя молодша зіронька, я їх підсвідомо відокремлювала одну від одної. Але потім прийшла до тями.
З другою дитиною виявилось значно менше страхів і чомусь навіть цікавіше, ніж з першою. 
І як жеж це прекрасно, коли ти можеш дотягнутись і обійняти ті свої промінчики щастя!
 
Цікаво, а з третьою дитинкою буде ще прикольніше спілкуватись ніж з другою?..
16.04.2013    Lios

Комментарии

LenaPena Спасибо за Ваш позитивный и талантливый рассказ! Он представляет большую литературную ценность, чем некоторые бестселлеры! :)))
Олли Замечательный рассказ! А язык - красота, вот такой украинский я люблю! Здоровья Вам и Вашим зіронькам.
Kadeira Юля, замечательный рассказ, такой певучий слог и очень интересно написано.
AnnaP чудові пологи і чудові оповіді про них! :) а вірогідніть резус-конфлікту - це дурниці ;) бажаю вам народити ще стількох діточок, скількох захочете!
_Irinka_ Любви Вашей большой семье! А девочкам вообще-то нужен защитник, хоть и младшенький! Счастливого будущего!
jszz Как замечательно написано! Такой язык!!! Просто песня!
Anni Юлечка! С третим будет еще интересней и роднее!!! Такой интересный рассказ на родном языке, благодарю Вас за него. Читала как усладу! Девчонкам расти на радость всем, мамочке здоровья и сил для третьего или третьей!

«Кроха» рекомендует

Рецепты наших родителей

Рецепты, проверенные мамами! Вкусно! Полезно! На любой вкус!

Рецепты наших родителей

Рецепты, проверенные мамами! Вкусно! Полезно! На любой вкус!

Читаем

Статьи

12.02.2017    Фонд "Кроха"
Акция "Пряничная фея-2017" в Донецке

Благотворительная акция "Пряничная фея-2017" состоялась 25 декабря 2016г. в Донецке, кафе "Буфет", при поддержке родителей Донецка. 

Сбор акции на 30 декабря составил  46 тысяч 355 рублей и 1727 гривен.  


0
21.11.2016    Фонд "Кроха"
Акция «Пряничное чудо-2016 в Донецке»

Шел 2015год... Время перемен, надежд и веры в чудеса! Дончане всегда отличались умением сопереживать и помогать. И этот год был не исключением. Так, на рубеже 2016г. общими силами была организована благотворительная акция «ПРЯНИЧНОЕ ЧУДО-2016 в Донецке».

Мероприятие прошло 27 декабря 2015 год в кафе «Буфет».


0
13.11.2016    Фонд "Кроха"
Акция "Письма Деду Морозу -2015"

Акция "Письма Деду Морозу -2015" направлена на помощь деткам из отделения гематологии  - приобрести веру в чудеса, поддержать их дух и настроиться на выздоровление и, конечно, весело отметить Новый год.

Наши форумчане, дончане, смогли воплотить в реальность детские мечты. Низкий поклон им за это! 


0

Рассказы о родах

09.08.2017
Роды с эффектом дежавю

В итоге хочу сказать, что второй раз отличается от первого во многом и всем. Чувства более нежные, ты сама окрыленная, роды легче и веселее… и любовь ко второму приходит сразу с эйфорией. Рожайте деток, это большое счастье! 


1
09.08.2017
Рождение Юлианки

"...В родзале накануне сломалась кровать, меня колбасит от очередной схватки, тут ..."


0
25.07.2017
Рождение нашего Мирона

В роддом мы приехали 9 июля в 18:00, за два дня до ПДР.

Я была уверена, что не буду кричать во время родов, но последние минут 40...


0

Путеводитель по форуму

Наши лица

  • Имя: Ольга   Ник: admin
  • На форуме: Создатель и новатор!
  • Девиз: Быть мамой - значит жить!
  • Имя: Елена   Ник: Linni
  • На форуме: Администратор форума
  • Девиз: Если хочешь чудо - сделай его сам.
  • Имя: Татиана   Ник: Tatiys и Cook
  • На форуме: Пользователь и администратор кулинарного портала  "Кроха на кухне. Мамины рецепты!"
  • Девиз: Проявление искреннего интереса к другим, юмор и ясность понимания - залог успеха
  • Имя: Наталья   Ник: Наталка
  • На форуме: Модератор, кулинарочка и цветовод
  • Девиз: Самая лучшая карьера - карьера мамы, а самая лучшая награда - их счастливые глаза и улыбки!
  • Имя: Екатерина   Ник: Katerinka
  • На форуме: Супермодератор, кулинарочка и активист форума
  • Девиз: Желание порождает веру!
  • Имя: Татьяна   Ник: МамаТаня
  • На форуме: Модератор раздела Поздравлений
  • Девиз: Если хочешь, чтобы дело было сделано хорошо, сделай его сам!
  • Имя: Светлана   Ник: Вэй
  • На форуме: Модератор самых "горячих" разделов Крохи. Интересы: дом, сыновья, Кроха, медицина, парапсихология.
  • Девиз: Чтобы изменить мир вокруг, вы должны изменить себя (с).
  • Имя: Ксения   Ник: inyaka
  • На форуме: Активист и модератор Фотошколы на Крохе. По совместительству - шопомама и активный кроха-житель:) А по результататм голосования в 2015 году - ее вклад в развитие форума самый весомый!
  • Девиз: Ни одно желание не дается нам без силы на его осуществление!
  • Имя: Елена   Ник: Беренис
  • На форуме: Модератор детского и семейного разделов, делового форума, цветовод
  • Девиз: Чтобы дарить солнце другим, нужно носить солнце в себе
  • Имя: Оленька   Ник: Lastochka
  • На форуме: Модератор раздела беременности и делового раздела , Цветовод года
  • Девиз: Мечты сбываются, если за них бороться!!
  • Имя: Яна   Ник: Ясенок
  • На форуме: Модератор раздела "Давайте поможем!", организатор традиционной новогодней благотворительной пряничной ярмарки 2015!
  • Девиз: Путешествие в тысячу миль начинается с первого шага..
  • Имя: Елена   Ник: кирюша
  • На форуме: Модератор Мариупольского и эмиграционных разделов
  • Девиз: Живите сегодняшним днем. Жизнь показала мне, что завтрашнего может и не быть. Так что, когда нужно сделать выбор, делайте быстрее....
  • Имя: Лена   Ник: Леська
  • На форуме: Модератор форума, председатель клуба Флай-Леди
  • Девиз: Только вперед и ни шагу назад!

Аллея славы

  • Имя: Яна   Ник: Ясенок
  • На форуме: Доброе сердце форума, организатор традиционной новогодней благотворительной пряничной ярмарки 2015-2016 и других благотворительных мероприятий!
  • Девиз: Путешествие в тысячу миль начинается с первого шага..
  • Имя: Женя   Ник: Саша
  • На форуме: Активист нашего волонтерского движения, организатор благотворительных мероприятий, волонтер
  • Девиз: Счастье для всех, даром, и пусть никто не уйдет обиженным!
  • Имя: Таня   Ник: galkina
  • На форуме: Автор самых полезных ответов, высококлассный слингоконсультант, а по результатам опроса-2015 - душа форума!
  • Девиз: Материнство - это щедрый дар Небес
  • Имя: Елена   Ник: Рони
  • На форуме: Один из самых грамотных и мудрых участников нашего форума, по результатам голосования в 2015 году - Литератор форума.
  • Девиз: "а если время от времени не совершать невозможное, непонятно, зачем вообще было рождаться на свет." (с) Лонли-Локли.
  • Имя: Елена   Ник: mamann
  • На форуме: Активист реальных встреч участников Крохи в 2015 году!
  • Девиз: То, что случается, случается вовремя.
  • Имя: Ольга   Ник: zetta
  • На форуме: Самый активный участник нашего форума в 2015 году!
  • Девиз: Семь раз упади, восемь — поднимись!
  • Имя: Людмила   Ник: milata
  • На форуме: Один и самых активных участников нашего форума в 2015 году, автор самой интересной личной темки "Записки эмигранта"!
  • Девиз: Чудеса там, где в них верят, и чем больше верят, тем чаще они случаются!
  • Имя: Татьяна   Ник: Koshka_sc
  • На форуме: Беременяшка года-2015!
  • Девиз: Возможно все, на невозможное просто надо больше времени
  • Имя: Елена   Ник: princess_Jasmin
  • На форуме: Родитель года-2015!
  • Девиз: Жизнь заставляет вычеркнуть из лексикона слова " никогда" и "навсегда"
  • Имя: Аня   Ник: Анна Вячеславовна
  • На форуме: Слингомама года, что логично - ведь она же является "слинговым" лицом нашего портала
  • Девиз: Хочешь быть счастливым - будь им!
  • Имя: Ирина   Ник: irenchik
  • На форуме: Учитель фотошколы на Крохе, а по результатам голосования в 2015 году - Фотограф  года, Автор самой интересной "хвастущечной" темы, а также - Рукодельница года!
  • Девиз: Что ни случается в жизни - все к лучшему!
  • Имя: Алина   Ник: PilAli
  • На форуме: Уже шесть лет подряд - главный шопоман года!
  • Девиз: Иногда чтобы увидеть радугу, нужно пережить дождь...
  • Имя: Анастасия   Ник: Лика
  • На форуме: Автор самой лучшей конкурсной работы 2015 г.!  Ее страничка "Донецк. Я вернулась, чтобы жить!" никого не оставила равнодушной!
  • Девиз: Абсолютно во всем можно найти положительные стороны!
  • Имя: Марина   Ник: Мусюндра
  • На форуме: Самый позитивный участник 2015 года!
  • Девиз: Хотела написать "Сладкого много не бывает!", но глянула, что пишут девочки и пришлось передумывать  - "Мир принадлежит тому, кто ему рад"
  • Имя: Ирина   Ник: Irusya
  • На форуме: Лучший кулинар 2015 года!
  • Девиз: Все что не делается - всё к лучшему!

Использование любых материалов портала без ссылки на первоисточник kroha.dn.ua ЗАПРЕЩЕНО

По любым вопросам можно связаться с администратором

Беременность и роды Донецкдетский сад Донецкашкола Донецка, отзывы о детских садах Донецка, отзывы о школах Донецка, бассейны Донецка, грудное вскармливание, прикорм, центры развития Донецкаслинги, Донецкая область, больницы Донецкадетские магазины Донецкадетская афиша Донецка, общение родителей Донецка,  женский форум Донецка, малыши Донецка, календарь овуляции, календарь беременности, консультации врачей онлайн

  © kroha.dn.ua, 2007-2017